Соціальний педагог: Хоменко Катерина Сергіївна

вчитель початкових класів, соціальний педагог. 

Освіта - повна вища

Педагогічний стаж - 6 років

   19 гудня в День Святого Миколая дітки пільгових категорій нашої школи були запрошені разом із соціальним педагогом на виставу до драматичного театру ім.Лесі Українки. Вистава "Сніжна королева" захоплювала подих яскравими спецефектами та талановитими акторами. 

ДОКУМЕНТАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

Функції соціального педагога:
• Діагностична;
• Прогностична;
• Консультативна;
• Захисна;
• Профілактична;
• Соціально-перетворювальна;
• Організаційна.

ДІАГНОСТИЧНА ФУНКЦІЯ:
 Вивчення та оцінювання особливостей діяльності і розвитку учнів, мікроколективу, шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об'єднань;
 Дослідження спрямованості впливу мікросередовища, сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу, джерела негативного впливу на учнів.

ПРОГНОСТИЧНА ФУНКЦІЯ:
 Прогнозування на основі спостережень та досліджень посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості учня чи групи;
 Прогнозування результатів навчально-виховного процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості.

КОНСУЛЬТАТИВНА ФУНКЦІЯ:
 Надання рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам з питань соціальної педагогіки;
 Консультативна допомога дитячим, молодіжним об'єднанням, підліткам, які потребують піклування чи знаходяться у СЖО.

ЗАХИСНА ФУНКЦІЯ:
 Забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їх інтересів у різноманітних інстанціях.

ПРОФІЛАКТИЧНА ФУНКЦІЯ:
 Переконання учнів в доцільності дотримання соціально значимих норм та правил поведінки, ведення здорового способу життя;
 Сприяння попередженню негативних явищ в учнівському середовищі.

СОЦІАЛЬНО-ПЕРЕТВОРЮВАЛЬНА ФУНКЦІЯ:
 Надання соціальних послуг, спрямованих на задоволення соціальних потреб учнівської молоді;
 Здійснення соціально-педагогічного супроводу навчально-виховного процесу, соціально-педагогічного патронажу соціально незахищених категорій дітей;
 Сприяння соціальному і професійному визначенню особистості, соціальній адаптації.

ОРГАНІЗАЦІЙНА ФУНКЦІЯ:
 Координація діяльності і взаємодії усіх суб'єктів соціального виховання;
 Сприяння соціально-корисній діяльності підлітків;
 Формування демократичної системи взаємостосунків в підлітковому середовищі;
 Сприяння розкриттю здібностей, талантів, обдарувань учнів через їх участь у науковій, технічній, художній творчості;
 Профілактика правопорушень неповнолітніх;
 Захист учнів від будь-яких форм фізичного або психічного насильства.

 МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10, тел. (044) 486 24 42, факс (044) 236-1049, [email protected]

від   17.09.2015  №  _1/9-442_                  
від ___________ на №  
Департаментам (управлінням) освіти і науки
обласних, Київської міської
державних адміністрацій

Про оптимізацію діяльності
працівників психологічної служби

З метою зменшення звітної документації, підвищення відповідальності працівників психологічної служби системи освіти та на виконання п.4.3. наказу Міністерства освіти і науки України від 06.08.2013 року № 1106 «Про затвердження Плану заходів Міністерства освіти і науки щодо розвитку психологічної служби на період до 2017 року» Українським науково-методичним центром  практичної психології і соціальної роботи спільно з педагогічною громадськістю проведено роботу щодо оптимізації документації практичного психолога та соціального педагога навчального закладу.
За результатами проведеної роботи розроблено нові зразки документації та протоколів діяльності працівників психологічної служби системи освіти України,  які надсилаються для використання в установленому порядку:
план роботи практичного психолога/соціального педагога (додаток 1);
графік роботи практичного психолога/соціального педагога (додаток 2);
журнал щоденного обліку роботи практичного психолога/соціального педагога (додаток 3);
протокол індивідуальної консультації (додаток 4);
протокол індивідуального діагностичного обстеження (додаток 5);
протокол діагностичного обстеження класу/групи (додаток 6);
протокол психологічного аналізу уроку (заходу) (додаток 7).
Електронна версія матеріалів розміщена за посиланням: www.psyua.com.ua, www.facebook.com/groups/psyua.
Звертаємо увагу, що не допускається введення додаткової документації для практичного психолога/соціального педагога навчального закладу.
Додаток: на     арк.

Заступник Міністра – керівник апарату               О. В. Дерев’янко

Середницька А.Д., 481-32-51,
Панок В.Г. 252-70-11

Закон України
ПРО СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ

м. Київ, 19 червня 2003 р. № 966-ІV із змінами і доповненнями

Витяг

     Цей Закон  визначає  основні  організаційні та правові засади надання соціальних  послуг  особам,  які  перебувають  у  складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.

Стаття 1. Визначення основних термінів

     У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
     соціальні   послуги   -   комплекс   правових,   економічних, психологічних,  освітніх,  медичних,  реабілітаційних   та   інших заходів,  спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів,  які перебувають  у  складних   життєвих   обставинах   та   потребують сторонньої  допомоги  (далі  -  особи,  що  потребують  соціальних послуг),  з метою поліпшення або відтворення  їх  життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя;
     складні   життєві   обставини   -  обставини,  що  об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи,  наслідки яких вона  не може  подолати  самостійно (інвалідність,  часткова втрата рухової активності у зв'язку із старістю або станом здоров'я,  самотність, сирітство,   безпритульність,   відсутність   житла   або  роботи, насильство,  зневажливе ставлення та негативні стосунки  в  сім'ї, малозабезпеченість,  психологічний  чи психічний розлад,  стихійне лихо, катастрофа тощо);
     соціальний працівник - професійно підготовлений фахівець,  що має  необхідну  кваліфікацію  у  сфері  соціальної  роботи і надає соціальні послуги;
     соціальне обслуговування - система  соціальних  заходів,  яка передбачає  сприяння,  підтримку  і послуги,  що надають соціальні служби окремим  особам  чи  групам  населення  для  подолання  або пом'якшення  життєвих труднощів,  підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності;
     соціальні служби  -  підприємства,  установи  та  організації незалежно від форм власності і господарювання,  а також громадяни, що надають соціальні послуги особам,  які перебувають  у  складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги;
     волонтер -    фізична   особа,   яка   добровільно   здійснює благодійну,  неприбуткову  та  вмотивовану  діяльність,   що   має суспільно-корисний характер;
     тимчасовий притулок  для  дорослих  - організація нічного або тимчасового проживання громадян без визначеного місця  проживання,
осіб,  що  постраждали  від  фізичного  або психічного насильства, стихійного  лиха,  катастрофи  тощо,  з  наданням   їм   правової, психологічної,   соціальної,  медичної  та  побутової  допомоги  в подоланні тимчасових труднощів,  сприянні  у  встановленні  особи, відновленні документів, паспортизації та працевлаштуванні;
     тимчасовий притулок    для    неповнолітніх   -   організація тимчасового проживання,  виховання, утримання безпритульних дітей, дітей,   позбавлених   батьківського   піклування,   які   зазнали жорстокості,  насильства або з інших причин потребують соціального захисту;
     реабілітація - система  медичних,  професійних,  соціальних заходів, спрямованих на надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, допомоги у відновленні ними порушених функцій організму, компенсації обмежень життєдіяльності та підтриманні оптимального фізичного,  інтелектуального, психічного, соціального рівнів та якості для досягнення соціальної і матеріальної незалежності, соціально-професійної адаптації та інтеграції в суспільство;
     суб'єкти, що  надають  соціальні  послуги   -   державні   та комунальні   спеціалізовані   підприємства,  установи  та  заклади соціального обслуговування,  підпорядковані центральним,  місцевим органам виконавчої   влади  та  органам  місцевого  самоврядування (далі - державні та комунальні суб'єкти), юридичні особи, створені відповідно  до  законодавства,  які  не  мають  на  меті отримання прибутку (далі - недержавні суб'єкти), фізичні особи.

Стаття 2. Основні засади надання соціальних послуг

     Основними засадами надання соціальних послуг є:
     сприяння особам,   що   перебувають   у   складних   життєвих  обставинах,  які  вони  не  в  змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей;
     попередження виникнення складних життєвих обставин;
     створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають.

Стаття 5. Види соціальних послуг та форми їх надання

     Відповідно до  цього  Закону  можуть  надаватися  такі   види соціальних послуг:
     психологічні послуги   -   надання   консультацій   з  питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з  оточуючим  соціальним середовищем,   застосування   психодіагностики,   спрямованої   на вивчення  соціально-психологічних  характеристик  особистості,   з метою  її  психологічної  корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;
     соціально-педагогічні послуги   -   виявлення   та   сприяння розвитку  різнобічних  інтересів і потреб осіб,  які перебувають у складних   життєвих   обставинах,   організація    індивідуального навчального,   виховного   та   корекційного  процесів,  дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної  та  художньої  діяльності   тощо, а також  залучення  до роботи різноманітних закладів,  громадських організацій, заінтересованих осіб;
     соціально-медичні послуги  -  консультації  щодо  запобігання виникненню   та   розвитку  можливих  органічних  розладів  особи, збереження,  підтримка  та   охорона   її   здоров'я,   здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;
     послуги з   професійної   реабілітації   осіб   з  обмеженими фізичними  можливостями  -   комплекс   медичних,   психологічних, інформаційних  заходів,  спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації  права  на  професійну  орієнтацію  та  підготовку, освіту, зайнятість;
     інформаційні послуги  -  надання  інформації,  необхідної для вирішення складної   життєвої   ситуації   (довідкові    послуги);
     розповсюдження    просвітницьких   та   культурно-освітніх   знань (просвітницькі  послуги);  поширення  об'єктивної  інформації  про споживчі властивості та види соціальних послуг,  формування певних уявлень   і   ставлення   суспільства   до   соціальних    проблем (рекламно-пропагандистські послуги);
     інші соціальні послуги.

Закон України
ПРО СПРИЯННЯ СОЦІАЛЬНОМУ СТАНОВЛЕННЮ
ТА РОЗВИТКУ МОЛОДІ В УКРАЇНІ

м. Київ, 23 березня 2000 р. № 1613-ІІІ із змінами і доповненнями

Витяг

  Цей Закон визначає загальні засади створення  організаційних, соціально-економічних,    політико-правових    умов    соціального становлення та  розвитку  молодих  громадян  України  в  інтересах особистості,  суспільства  та держави,  основні напрями реалізації державної  молодіжної  політики   в   Україні   щодо   соціального становлення та розвитку молоді.

Стаття 1. Визначення термінів

  У цьому  Законі  наведені  нижче  терміни вживаються в такому значенні:

молодь, молоді громадяни - громадяни України віком від 14  до 28 років;
неповнолітні - громадяни віком до 18 років;
соціальне становлення  молоді - процес різнобічного включення молоді в життєдіяльність суспільства як системи,  сприйняття її як елементу цієї системи;
перше робоче  місце  -  місце  роботи  молодих громадян після закінчення будь-якого навчального закладу або припинення  навчання в  ньому,  завершення  професійної підготовки і перепідготовки,  а також  після  звільнення  зі  строкової  військової   служби   або альтернативної (невійськової) служби;
           молодіжні центри  праці  -  спеціалізовані державні установи, які створюються з метою вирішення питань працевлаштування  молоді, забезпечення  її  зайнятості у вільний від навчання час,  сприяння розвитку молодіжних ініціатив у трудовій  сфері,  перенавчання  та підвищення кваліфікації молоді;
          молода сім'я  - подружжя,  в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 30 років,  або неповна сім'я, в якій мати (батько) віком до 30 років;
          соціальні служби для молоді - спеціальні заклади, які надають соціальні послуги та соціальну допомогу молоді;
          молодіжні громадські організації - об'єднання громадян  віком від 14 до 28 років,  метою яких є здійснення і захист своїх прав і свобод  та  задоволення   політичних,   економічних,   соціальних, культурних та інших спільних інтересів.

Стаття 2. Принципи соціального становлення
та розвитку молоді

           Соціальне становлення та розвиток молоді базуються  на  таких основних принципах:
           повага до загальнолюдських цінностей,  прав людини і народів, історичних,  культурних,  національних  особливостей  України,  її природи;
           безпосередня участь   молоді   у   формуванні  та  реалізації політики та програм,  що стосуються суспільства взагалі та  молоді зокрема;
           врахування потреб  молоді,  співвіднесення  їх  реалізації  з економічними можливостями держави;
           доступність для  кожного  молодого   громадянина   соціальних послуг і рівність правових гарантій;
           відповідальність держави  за створення умов щодо саморозвитку і самореалізації молоді;
           єдність зусиль держави, всіх верств суспільства, політичних і громадських  організацій,  підприємств,  установ,  організацій  та громадян у справі соціального становлення та розвитку молоді;
           відповідальність кожного    молодого    громадянина     перед суспільством   і   державою  за  додержання  Конституції  України, (254к/96-ВР) законодавства України.

Стаття 11. Освіта, культурний розвиток молоді

           Україна гарантує   молодим   громадянам   рівне   з    іншими громадянами  право  на  освіту,  культурний  розвиток,  дозвілля і відпочинок.

           Порядок реалізації права молоді на освіту,  державні гарантії її    здобуття,    визначення   прав   та   обов'язків   учасників навчально-виховного процесу регулюються законодавством про освіту.
           Молоді громадяни  можуть   одержувати   за   рахунок   коштів державного чи місцевих бюджетів пільгові довгострокові кредити для здобуття освіти у вищих навчальних  закладах  за  різними  формами навчання,  незалежно  від  форм  власності,  що діють на території України.  Зазначені кошти передбачаються  у  відповідних  бюджетах окремим  рядком.  Порядок  надання  зазначених  кредитів  визначає Кабінет Міністрів України.
          Органи виконавчої  влади,  органи  місцевого   самоврядування можуть  встановлювати  разом  із  заінтересованими міністерствами, науковими товариствами та творчими спілками,  молодіжними  фондами спеціальні   стипендії   для   найобдарованіших   студентів  вищих навчальних  закладів  і  передбачати  виділення   коштів   на   їх стажування   у  провідних  вітчизняних  наукових  установах  і  за кордоном.
          Органи виконавчої  влади,  органи  місцевого   самоврядування разом  із  підприємствами,  організаціями,  науковими  установами, вищими  навчальними  закладами,   об'єднаннями   громадян   можуть створювати  навчально-виховні  заклади,  які  сприяють поглибленню знань,  задоволенню  творчих   інтересів,   розвитку   здібностей, організації  змістовного  дозвілля  та відпочинку молоді,  а також заклади,  що забезпечують пошук, підтримку та розвиток талановитої молоді у різних сферах життя.
          Учні, студенти,  неповнолітні  мають  право  на  безплатне та пільгове користування  об'єктами  культури.  Порядок  надання  цих пільг визначається органами місцевого самоврядування.
          Держава сприяє  розвиткові  молодіжного  туризму,  молодіжним міжнародним обмінам.  Органи виконавчої влади та органи  місцевого самоврядування  можуть  встановлювати  для  молодіжних  та дитячих туристичних груп пільги у користуванні транспортними,  готельними, культурними та іншими послугами.  Порядок надання зазначених пільг та  джерела  фінансування   встановлюються   Кабінетом   Міністрів України,  місцевими органами виконавчої влади,  органами місцевого самоврядування.

Закон України
ПРО ЗАГАЛЬНУ
СЕРЕДНЮ ОСВІТУ

м. Київ, 13 травня 1999 р. № 651-XIV із змінами і доповненнями

Витяг

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, що сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в Україні.

Стаття 9.
Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів
системи загальної середньої освіти
1. Відповідно до освітнього рівня, який забезпечується загальноосвітнім навчальним закладом (початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта), існують різні типи загальноосвітніх навчальних закладів І, ІІ, ІІІ ступенів. Школи кожного з трьох ступенів можуть функціонувати разом або самостійно.
До загальноосвітніх навчальних закладів належать:
- середня загальноосвітня школа – загальноосвітніх навчальний заклад І – ІІІ ступенів (І ступінь – початкова школа, ІІ ступінь – основна школа, ІІІ ступінь – старша школа, як правило, з профільним спрямуванням навчання);
- спеціалізована школа (школа-інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад І – ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;
- гімназія – загальноосвітній навчальний заклад ІІ – ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;
- ліцей – загальноосвітній навчальний заклад ІІІ ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;
- колегіум – загальноосвітній навчальний заклад ІІІ ступеня філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілів;
- загальноосвітня школа-інтернат – загальноосвітній навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;
- спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;
- загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) – загальноосвітній навчальний заклад І – ІІІ ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;
- школа соціальної реабілітації – загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюється окремо для хлопців і дівчат);
- вечірня (змінна) школа – загальноосвітній навчальний заклад ІІ – ІІІ ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися в школах з денною формою навчання.
2. Інші навчальні заклади системи загальної середньої освіти:
- позашкільний навчально-виховний заклад – навчальний заклад для виховання дітей та задоволення їхніх потреб у додатковій освіті за інтересами (науковими, технічними, художньо-естетичними, спортивними тощо);
- міжшкільний навчально-виробничий комбінат – навчальний заклад для забезпечення потреб учнів загальноосвітніх навчальних закладів у профорієнтаційній, допрофесійній, професійній підготовці;
- професійно-технічний навчальний заклад – навчальний заклад для забезпечення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній середній освіті;
- вищий навчальний заклад І – ІІ рівнів акредитації – навчальний заклад для задоволення потреб громадян за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста і бакалавра з одночасним завершенням здобуття повної загальної середньої освіти.

Стаття 17.
Виховний процес у загальноосвітніх навчальних закладах
1. Виховання учнів (вихованців) у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється в процесі урочної, позаурочної та позашкільної роботи з ними.
Цілі виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах визначаються на основі принципів, закладених у Конституції України, законах та інших нормативно-правових актах України.
2. У загальноосвітніх навчальних закладах забороняється утворення і діяльність організаційних структур політичних партій, а також релігійних організацій і воєнізованих формувань.
3. Примусове залучення учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів до вступу в будь-які об’єднання громадян, релігійні організації і воєнізовані формування забороняється.

Стаття 19.
Учасники навчально-виховного процесу
Учасниками навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах є:
- учні (вихованці);
- керівники;
- педагогічні працівники, психологи, бібліотекарі;
- інші спеціалісти;
- батьки або особи, які їх замінюють.

Стаття 24.
Педагогічні працівники
1. Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров’я якої дозволяє виконувати професійні обов’язки в навчальних закладах системи загальної середньої освіти. Перелік посад педагогічних працівників системи загальної середньої освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 26.
Трудові відносини в системі загальної середньої освіти
1. Трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України “Про освіту”, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
2. Призначення на посаду та звільнення з посади керівника державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює відповідний орган управління освітою… Призначення на посаду та звільнення з посади інших працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює його керівник… Призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних та інших працівників приватного загальноосвітнього навчального закладу здійснює його власник.
3. Відволікання педагогічних працівників від виконання професійних обов’язків, не передбачених трудовим договором, без згоди педагогічного працівника не допускається. Відмова педагогічного працівника від виконання робіт, не передбачених трудовим договором, не можу бути підставою для його звільнення з посади, крім випадків, встановлених законодавством.

Стаття 28.
Права та обов’язки педагогічних працівників системи загальної середньої освіти
Права та обов’язки педагогічних працівників системи загальної середньої освіти визначаються Конституцією України, Законом України “Про освіту”, Кодексом законів про працю України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

30 листопада 2017 року на базі комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 21» відбувся семінар – практикум соціальних педагогів ЗНЗ на тему:  «Самоменеджмент соціального педагога як складова професійного розвитку». Школа дуже гарно  і тепло вітала гостей, які отримали масу позитивних емоцій. Програма семінару складалася із 3 блоків:
1.Організаційний блок – Презентація закладу «Всі як один – 21»; пріоритетні напрямки розвитку школи на сучасному етапі;
2.Теоретично-практичний блок – Вправа-самопрезентація «Формула мого Я» соціальним педагогм школи Потайчук О.В., вправа «Сенкан»; проведена психопрофілактика педагогічної праці практичним психологом школи Нагорною О.Ю.;
3.Аналітичний блок – Вправа «Чарівна лампа», майстер клас «Журавлики – надії».
На семінарі-практикумі була досить плідна і насичена робота, пов'язана з позитивними емоціями.

З 25 листопада по 10 грудня кожного року в Україні проходить акція “16 днів проти насильства”. Акція проводиться з метою привернення уваги учасників навчально – виховного процесу до проблеми насильства у суспільстві та попередження негативних явищ, що можуть призвести до насилля або спровокувати його вчинення, адже найвищою цінністю будь – якої держави є людина, її життя і здоров’я, честь, і гідність, недоторканність та безпека.
Дати початку та завершення Акції вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини
Шістнадцятиденний період акції охоплює наступні важливі дати:
25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;
1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;
3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;
5 грудня – Міжнародний день волонтера;
6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;
9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією;
10 грудня – Міжнародний день прав людини.

23 листопада 2017 року на базі Дніпропетровського педагогічного коледжу пройшов обласний семінар за темою: "Інтегрована модель діяльності психологічної служби системи освіти". Молодих спеціалістів привітали керівник психологічної служби Мушинський Віктор Петрович та завідувачка ОНМЦ практичної психології і соціальної роботи Савельєва Наталія Володимирівна. Ознайомили соціальних педагогів про оновлення нормативно-правової бази,про сферу діяльності фахівця психологічної служби освіти. Досвідчені соціальні педагоги поділилися своїм досвідом на проведених майстер-класах,дали рекомендації та поради щодо організації роботи соціального педагога.Усі учасники семінару отримали сертифікати учасника обласного семінару.

Розвиток уваги, запам'ятовування та уяви.

1. Привчайте себе уважно працювати в різноманітних умовах і навіть у шумній і відволікаючій обстановці. Намагатися не помічати того, що заважає.

2. Систематично вправляйтеся в одночасному спостереженні декількох об'єктів.

3. Тренуйтеся в переключенні-уваги.

4. Розвивайте в себе вольові якості.

5. Частіше вдавайтесь до різних ігор: шахів, головоломок, спортивних ігор.

 1. Важливою умовою того, щоб навчальний матеріал запам'ятовувався швидко й надовго, є наявність інтересу до того, що запам'ятовуеш і уваги в процесі засвоєня і відтворення матеріалу.

2. Важливе значеня мають почуття.
3. Важливою умовою гарного запамятовування є розуміння матеріалу.

1. Уява розвивається під час читання книг. Особливо цьому сприяє опис природи, зовнішності персонажа.

2. Уважається, що школою відтворюючої уяви є вивчення географічних карт. Уміння "подорожувати" картою та уявляти різні місця сприяє розвитку цієї психічної якості.

3. Розвитку уяви також сприяє технічна творчість, винахідницька діяльність.

4. Для розвитку уяви важливі життєвий досвід і широке коло знань.

5. Уява розвивається в різних видах діяльності: у процесі творення казок, віршів; малювання, ліплення; під час відгадування загадок і т. д.